Ти легенько торкаєшся, ніжно перебираючи своїми довгими пальцями струни моєї душі, які немов скрипка то плачуть, то сміються. Вміло натягуєш і відпускаєш, слухаючи музику.
Заняття настільки захоплює тебе що ти не помічаєш, коли свідомо чи може зовсім несвідомо раниш мене, вичерпуючи всі мої сили. А я мовчу, боюсь що втрачу тебе, коли відмовлю тобі, лише один раз.
І так ми йдемо дорогою життя, ти - вміло перебираючи і вертячи мене як іграшку у своїх руках, я завжди в страху, що втрачу тебе. Ми самі собі нав'язуємо це ярмо, довіряючи сліпо і безмежно.
І так ми йдемо дорогою життя, ти - вміло перебираючи і вертячи мене як іграшку у своїх руках, я завжди в страху, що втрачу тебе. Ми самі собі нав'язуємо це ярмо, довіряючи сліпо і безмежно.